Гурт “Чумаченьки” з Старої Прилуки (керівник Ігор Майданюк) здобув заслужене визнання серед мистецьких колективів нашого краю, йому присвоєно звання народного.

Фото з газети "Липовецькі вісті" №38 від 17.05.2013

«За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі» Уривок зі славетного твору Тараса Шевченка «Кавказ» зацитував на мітингу у Липовецькій школі ім. В.Липківського №1 її директор Михайло Капущак. А мітинг був присвячений дню народження липовчанина Юрія Нікітіча, який загинув у Чечні і якому присвоєно звання Героя Росії. На подвір’ї навчального закладу вишикувались учні з педагогами, перед ними – гості голова райдержадміністрації Анатолій Грищук, голова райради Юрій Науменко, міський голова Липовця Микола Майданюк, голова обласного товариства «Україна – Росія» Іван Бондарчук, керівник Вінницького осередку Всеукраїнського громадського об’єднання «Ніхто крім нас» Петро Семенець та його заступник Анатолій Коцюбняк, керівник Липовецького громадського об’єднання «Патріот» Микола Грушко, голова ветеранської організації Липовця Петро Заєць та інші.

Можливо, ті, кому адресуються ці рядки, не читають “Липовецьких вістей”. Та і знову ж таки можливо, що спільний біль їм передадуть земляки, яким не байдуже майбутнє рідного краю. Адже далі так жити не можна! Ви тільки гляньте на світлини, на яких зафіксовано лише частину нашої злочинності — і не тільки перед природою, а й перед нашими дітьми й онуками. Це хто ще проживе десяток літ, той перейматиметься їхнім здоров’ям, нарікаючи при цьому на недосконалу медицину, професіоналізм лікарів тощо. Але ж це ми сьогодні вже занапащаємо здоров’я наших малюків! Загаджуючи береги річок і ставків, околи ці наших сіл і лісосмуги, ніхто не думає про те, що буде завтра, через місяць чи рік. Ще не так давно водойма біля райлікарні була улюбленим місцем відпочинку сотень липовчан. Сьогодні тут на березі ніде присісти. Не краще і в лісосмугах, що ростуть поблизу. Там можна побачити все — від дитячих використаних памперсів, жіночих гігієнічних засобів до сотень пивних пляшок і банок та всякого різного непотребу.

Так було у всі часи. Та дуже важливо, щоб будівничих було більше. Тому що іноді тим, хто руйнує, навіть вдається залишити своє ім'я в історії на осуд і пересторогу нащадкам. Та це високі матерії. Мене ж змусили взятись за перо речі більш буденні, але не менш важливі. Чимало сил і праці вкладаєо ми в облаштування того куточка, в якому живемо, працюємо, навчаємось, відпочиваємо. Покращуємо рівень життя, як тепер кажуть. Це не дрібниці, а навіть дуже важливі складові нашого сьогодення. Адже, з яким настроєм прокидаємось вранці, якою стежиною крокуємо у своїх справах, в яких умовах минають миттєвості і роки нашогожиття, такою буде і віддача. Чи ж гарні люди зустрічаються нам і чи з відкритим серцем ідемо ми до людей. Всім так хочеться спокою, радості і щастя. Що ж маємо ми, липовчани?

Починаючи з дитинства, формуються перші уявлення про навколишній світ, про живу і неживу природу, про ставлення до природи, що виявляється у конкретній поведінці на емоційному рівні. Тема екологічного виховання у дошкільних закладах не нова. Але стереотипи, які склалися з роками, не підходять до сучасних стосунків з довкіллям.

Б ерезень весну лише у гості запрошує, а квітень зустрічає її як повноправну господиню: луки, узліски, видолинки зодягаються у барвисту зелень, з'являються перші весняні квіти. В давнину називали його «цвєтень», тобто місяць первоцвітів. Він землю першими квітами прикрашає (іноді цю місію виконує і березень), а траву рости заставляє. В цей час оживають мурашники, вилітають метелики, розпочинають трудову діяльність бджоли. В квітні ліс оживає від пташиного співу, розпочинає кувати зозуля, а у вечірні години у зарослях витьохкує невтомний співак – соловейко. Квітень перший весняний місяць справжнього тепла. З його приходом значно побільшується турбот у хліборобів.